Звичайні люди в непростий час

Опис:

Історія про те, як цивільні допомагають військовим. Я з військового містечка Озерне. В перші тижні повномасштабного вторгнення, у нас відкрився свій пункт незламності. Ми почали плести маскувальні сітки, мешканці приносили старий одяг, тому що обсяг роботи був не малий, а тканини не вистачало, хтось різав, а хтось навʼязував вузли. У звичайному приміщенні, люди різного віку. Це була спільна робота для військових, у якій кожен робив те, що міг. Ми розуміли, що ці сітки потрібні і на фронті і на блок постах. Коли країна зіткнулась з такими жахливими подіями, ми всі опинилися в однаковій реальності: новини, тривоги, вечори без світла. Це все і обʼєднувало людей, адже всі робили спільну справу. Також брали участь у певному волонтерському проєкті: збирали речі, продукти та все необхідне. Для мене це стало своєрідним досвідом відповідальності. Всім на той момент було страшно, але більшість обрало свідомо діяти. Саме так і проявляється гідність – коли кожен робить свій внесок, незалежно від обставин чи обсягу роботи.