Повітряна тривога. Балістика.

Опис:

Повітряна тривога. Балістика. Це був один із тих моментів, коли серце не може заспокоїтися. Повітряна тривога оголошена по всій Україні, і я, як завжди, підняла телефон, щоб зв’язатися з донькою, яка жила і працювала в Києві. Наразі я не могла до неї додзвонитися. Вона була в онлайні, працювала, спілкувалася з клієнтами, а я переживала. Вона залишалася вдома, на восьмому поверсі, сиділа в навушниках, абсолютно не чуючи того, що відбувається навколо. Нервово слухала телефон, але дзвінок не проходив. Я уявляла, як вона сидить у своєму комфортному світі, не підозрюючи, яка небезпека близько. І ось, нарешті, після кількох хвилин тривоги, вона перезвонила. «Мама, я в ефірі, веду переговори з американцями. Тут усе йшло як завжди, поки раптом не пролунала страшенна вибухова хвиля в навушниках. Я сиділа спиною до вікна, і раптом, коли поглянула на екран, побачила перелякані очі моїх клієнтів. Я не зрозуміла, що сталося, але побачила, як ракета пролетіла за вікном. І як тільки за нею пішла друга, я вирвала навушники й вибігла з кімнати, а в цей момент – другий удар, і ракета влучила в сусідній будинок. Стіни почали труситися, і я трималася за них, не розуміючи, як усе це відбулося». Я поцікавилася, чи не пішла кров з вух. Вона відповіла, що все гаразд. «Тоді добре», — сказала я. «Але, будь ласка, не повторюй цього більше! Ти повинна прислухатися до попереджень під час повітряних тривог». Коли донька розповіла про те, як пролетіла ракета, як все змінюється за секунди, і як вона перебуває в такому стані, це насправді вражає. Вона, мабуть, сама не до кінця усвідомлює, як це було небезпечно, через концентрацію уваги на роботі. Це, ймовірно, був момент великого шоку для неї. Але добре, що з нею все в порядку і вона не зазнала фізичних травм. З кожним таким випадком, відчуття страху і напруги лише зростають. І, можливо, ці переживання будуть повертатися, але важливо пам'ятати, що такі ситуації вчать нас бути більш уважними та готовими до можливих загроз. Це також те, що робить важливим кожен момент зв’язку з рідними. Зрозуміло, що ти хочеш, аби вона була більш обережною, щоб таких моментів було менше. Сподіваюся, цей інцидент не буде для неї лише шоком, а й уроком на майбутнє. Ці моменти не просто лякають. Вони змушують розуміти, як швидко може змінитися життя, як важливо залишатися вмотивованим і діяти відповідно до обставин. Я дякую Богу, що з нею все обійшлося, але це ще один урок для нас обох – не можна нехтувати попередженнями, не можна розслаблятися. Цей досвід є надзвичайно емоційним і важким. Те, як ми переживаємо за своїх рідних під час повітряної тривоги, коли не можеш зв'язатися з ними, це зрозуміло. Це не просто переживання, це – стан тривоги, коли немає жодної впевненості в тому, що з ними все гаразд. Ірина Мицюк Air Raid. Ballistic Missile. It was one of those moments when your heart just won’t calm down. An air raid alert was declared across all of Ukraine, and as always, I picked up the phone to call my daughter, who lived and worked in Kyiv. At that moment, I couldn’t reach her. She was online, working, talking to clients, and I was worried. She was staying at home, on the eighth floor, wearing headphones, completely unaware of what was happening around her. I kept nervously checking my phone, but the call wouldn’t go through. I imagined her sitting in her comfortable world, not suspecting how close the danger really was. And finally, after several minutes of anxiety, she called back. “Mom, I was on a call, negotiating with Americans. Everything was going as usual until suddenly there was an intense blast in my headphones. I was sitting with my back to the window, and when I glanced at the screen, I saw the terrified faces of my clients. I didn’t understand what had happened, but I saw a missile flying past the window. And just after it, another one followed. I tore off my headphones and ran out of the room, and at that moment—the second explosion. The missile hit the neighboring building. The walls started to shake, and I held onto them, not understanding what was happening.” I asked her if her ears were bleeding. She said she was okay. “Good,” I said. “But please, don’t ever let that happen again! You have to take air raid warnings seriously.” When my daughter told me how she saw the missile fly by, how everything changed in a second, and how she was in that state—it’s truly overwhelming. She probably didn’t fully realize just how dangerous it was because she was so focused on work. That must have been a moment of immense shock for her. But I’m grateful she’s okay and wasn’t physically hurt. With every such incident, the sense of fear and tension only grows. And maybe these feelings will return again, but it’s important to remember that such experiences teach us to be more attentive and prepared for potential threats. This is also what makes every moment of contact with loved ones so precious. It’s clear you want her to be more careful so there are fewer moments like this. I hope this incident will not just be a shock for her but also a lesson for the future. These moments are not just frightening. They force you to understand how quickly life can change and how important it is to stay focused and act according to the situation. I thank God she’s safe, but this is yet another lesson for both of us—you must not ignore the warnings, you must not let your guard down. This experience is incredibly emotional and difficult. The way we worry about our loved ones during an air raid, when we can’t get in touch with them—it’s completely understandable. It’s not just anxiety; it’s a state of fear when there’s no certainty that they’re okay. Iryna Mytsyuk