Моє почуття щодо смерті.

Опис:

Моє почуття щодо смерті. Смерть — це те, про що не прийнято говорити вголос. Вона лякає, насторожує, викликає тривогу. Але для мене смерть — не кінець, а, радше, межа. Межа між відомим і невідомим. Я не можу сказати, що не боюся її зовсім, але мій страх — не перед моментом припинення життя, а перед болем втрати, перед болем розлуки з тими, кого люблю. Я втрачала близьких людей, і кожного разу смерть нагадувала мені про крихкість усього живого. Але водночас вона вчила мене цінувати життя глибше. Вчила не відкладати “на потім” важливі слова, зустрічі, обійми. Смерть, як дивно б це не звучало, навчила мене жити. Жити уважно, щиро, з вдячністю. Я не знаю, що чекає після смерті. І, можливо, не хочу знати. Але я точно знаю: поки я тут — я хочу залишити по собі щось добре. Хочу бути тим, про кого згадують з теплом. І якщо смерть забере мене зненацька — хай вона застане мене живою по-справжньому: в дії, в любові, в сенсі. Ірина Мицюк My Feelings About Death. Death is something people usually avoid talking about out loud. It frightens, alarms, and causes anxiety. But for me, death is not an end — rather, it is a boundary. A boundary between the known and the unknown. I can’t say I’m not afraid of it at all, but my fear isn’t about the moment life stops — it’s about the pain of loss, the pain of parting with those I love. I have lost loved ones, and each time death reminded me how fragile everything alive is. But at the same time, it taught me to appreciate life more deeply. It taught me not to postpone important words, meetings, or hugs. Death, strange as it may sound, has taught me how to live — attentively, sincerely, and with gratitude. I don’t know what awaits after death. And perhaps I don’t want to know. But I do know this: as long as I’m here, I want to leave something good behind. I want to be someone remembered with warmth. And if death takes me by surprise — let it find me truly alive: in action, in love, in meaning. Iryna Mytsyuk