
Мій батько - один із тих, хто сьогодні стоїть на передовій, поруч із тисячами українських воїнів. Вони всі роблять неймовірне - боронять нашу землю, наше право на життя і свободу. Але є моменти, які залишаються в пам’яті назавжди. Коли його побратими опинилися в пеклі, він, не вагаючись, взяв на себе відповідальність і допоміг їм вийти з гарячої точки. Це був не лише прояв мужності, а й доказ того, що справжня сила армії у взаємній підтримці та довірі. Я не знаю всіх деталей, бо він не любить багато говорити про себе. Та знаю головне: він - воїн гідності. Людина, яка показала, що перемога складається не лише з боїв, а й з уміння берегти життя тих, хто поруч, хто тобі близький. І саме такі історії про єдність, про братерство, про людяність творять обличчя нашої армії